Продовгувата двоповерхова споруда у стилі класицизму, що знаходиться у верхній частині нинішньої вулиці Богуна і вхід до якої пильнує вахтер, – це колишнє приміщення єврейського притулку для дітей-сиріт. Офіційно він називався «Його Цісарсько-Королівської Величності Франца-Йосипа Першого ювілейний сиротинець». І це не дивно, адже наріжний камінь майбутньої соціальної установи було закладено у 1898 році в рамках відзначення 50-річчя перебування Цісаря на троні. Будівництво тривало недовго, однак вичерпало усі ресурси. Тому єврейській громаді довелося довго шукати нові джерела фінансування.
Проект вдалося успішно завершити лише завдяки благодійним внескам заможних членів єврейської громади. В урочистому відкритті сиротинця, яке відбулося 1-го вересня 1904 року, взяли участь представники місцевої політичної, економічної та культурної еліти, духовенства різних конфесій.
В наступні роки у притулку одночасно мешкали від 40 до 50 дітей обох статей.
Його утриманням опікувалося спеціально створене товариство під наглядом правління єврейської громади.
Зміна державної приналежності Чернівців в 1918 році суттєво не вплинула на діяльність сиротинця. Певні зміни відбулися лише з приходом радянської влади в 1940 році: будівля сиротинцю була націоналізована, проте продовжувала використовуватися за призначенням. Повернення румунів влітку 1941 року обернулося трагедією для єврейських дітей-сиріт. Їх спочатку переселили у інше приміщення, а відтак депортували до Трансністрії. У приміщеннях сиротинця натомість якийсь час гоїли свої рани румунські солдати.
Після Другої світової війни у колишньому єврейському сиротинці розмістили спальний корпус школи-інтернату, що знаходилася навпроти. В 1977 році будівлю було передано музичному відділенню Чернівецького педагогічного училища, яке продовжує використовувати її як навчальний корпус і в наш час.
