У великій двоповерховій будівлі, що стоїть на вулиці Еліезера Штейнбарґа впритул до колишнього Єврейського національного дому, колись знаходилася початкова єврейська школа. До середини ХІХ століття єврейські діти в Чернівцях навчалися лише в нелегальних релігійних школах. Лише після реформи народної освіти в 1855 р. у місті відкрилася німецько-єврейська початкова школа для хлопчиків та дівчат. Першим її директором був головний рабин Буковини Лазар Еліас Іґель. Школа швидко набула популярності, і в 1860 році отримала власне приміщення, яке збереглося донині. Щорічно в школі навчалось до 500 учнів.
Після 1918 року румунська влада позбавила конфесійні школи, а у їх числі і єврейську, статусу публічних навчальних закладів. Це, а також примусовий перехід на румунську мову викладання негативно вплинули на її відвідуваність. Вивільнені приміщення адміністрація єврейської громади змушена була здавати в оренду. Так, у 1920-1930-х роках в будівлі школи розміщалися: дитячий садочок; школа торгівлі і ремесла товариства «Поале Ціон»; Бюро захисту громадянських прав євреїв доктора Макса Діаманта; офіс Комітету допомоги єврейським емігрантам; клуб івриту «Ахад-Хаам». З 1932 р. тут працювала також Реміснича школа єврейського товариства «ОРТ».
У зменшеному вигляді єврейська народна школа проіснувала до радянської анексії Північної Буковини в 1940 році. Розпустивши адміністрацію єврейської громади та націоналізувавши її майно, радянська влада реорганізувала і єврейську школу. Тепер це була радянська єврейська школа, головним завданням якої було виховання дітей у дусі комуністичної ідеології.
Після Другої світової війни радянське керівництво не бачило доцільності в існуванні єврейської школи в самому центрі міста. З 1966 року тут знаходився навчальний корпус Чернівецької філії Київського торгово-економічного інституту. Відтак – інститут підвищення кваліфікації вчителів. З 1991 року будівлю займає Чернівецький міський ліцей №1.
