Слово «цдака», що з гебрайської мови перекладається як «доброчинність», позначає одну із найважливіших заповідей юдаїзму. У міру чисельного зростання єврейської громади Чернівців та з огляду на відсутність соціальної політики держави як такої єврейська традиція допомоги одновірцям, насамперед нужденним, старим, хворим та сиротам, набувала все більшого значення. Засноване у Чернівцях в кінці ХІХ століття товариство «Махсіке Шабат» взялося допомагати єврейській бідності найнеобхіднішим.
На початку ХХ століття у місті з’являються інші єврейські соціальні установи, як от стротинець та дім для одиноких пристарілих, що був зведений поруч із єврейською лікарнею. Вони продовжують функціонувати й у міжвоєнний період, коли місто перебувало вже у складі Королівства Румунії. Натомість в період 1940-1944 років зазначені інституції опиняються в епіцентрі трагічних подій. Одні стають частиною ґетто. Інші, як от єврейський сиротинець, були експропрійовані румунським окупаційним режимом, а їх мешканці – депортовані до Трансністрії. Після Другої світової війни радянська влада, яка знову встановилася у місті, заборонила діяльність органів єврейського самоврядування, закрила, націоналізувала та перепрофілювала приміщення колишніх єврейських соціальних установ.
Із проголошенням незалежності України єврейські організації відновлюють свою діяльність, у тому числі у сфері соціальної роботи. Зокрема, в період 1991 – 1999 років багато в цьому напрямку зробив Чернівецький єврейський громадсько-культурний фонд, або просто «Фонд, який знаходився у приміщенні колишнього Єврейського національного дому. У 2000 році в місті запрацював Єврейський благодійний фонд «Хесед шушана». Він також зробив значний внесок у підтримку єврейського життя у Чернівцях.
Ось що про роботу «Хеседу» розповідає у своєму інтерв’ю для Центропи Захар Бердичевський, рік народження 1912-й:
Радянська влада примушувала нас відмовлятися від своїх традицій. Тому лише в незалежній Україні єврейське життя знову почало відроджуватися. У цьому нам дуже допомагає «Хесед». Від нього ми отримуємо продуктові набори та медикаменти. Там є також висококваліфіковані лікарі. Для нас організовують культурну програму: лекції, концерти, фільми. Також ми маємо змогу безкоштовно читати єврейську пресу […]. Без «Хеседу» ми би жили в злиднях. Адже пенсії людини, яка все своє життя працювала, не вистачає на оплату комірного та інших щоденних потреб. Важливо, що ми маємо де зустрічатися. Разом святкувати Шабат та інші єврейські свята. Волонтери «Хеседу» регулярно провідують нас вдома. Теж саме робить і медсестра. Усе це нам дуже допомагає і робить наше життя іншим.
