Чернівці

Відкрийте для себе багату єврейську спадщину Чернівців

Розроблений Єврейським історичним інститутом «Центропа», Центром культури пам’яті з міста Бабенгаузен, Чернівецьким музеєм історії та культури євреїв Буковини а також НУО «Мнемоніка» Аудіогід пропонує вам можливість більше дізнатися про унікальну багатоетнічну історію Чернівців – міста, яке знаходиться на південному заході України. Колись воно було частиною імперії Габсбургів і славилося пульсуючим єврейським життям. Аудіогід розповість Вам історію Чернівців крізь призму спогадів восьми свідків Голокосту, якими вони люб’язно поділилися із Інститутом «Центропа». Скористайтеся цією інформацією під час екскурсії містом та знайомства з його історичними локаціями. Ви не пошкодуєте, що потратили час.

Слухай зараз:

Про цей аудіогід

00:00
00:00
  • No title 00:00

Цей аудіогід дає можливість познайомитися із єврейським минулим Чернівців. Його підготували Єврейський історичний інститут «Центропа» з осідками у Відні і Гамбурзі, Центр культури пам’яті з міста Бабенгаузен, що у німецькій Федеральній землі Гессен, у співпраці із Чернівецьким музеєм історії та культури євреїв Буковини. Аудіогід створено на основі архівного матеріалу, що його зібрали і опрацювали Микола Кушнір, Гольґер Кьон, Крістіан Ган, а також Фабіан Рюлє. Він познайомить вас із колишніми локаціями єврейського життя й допоможе заглибитися у єврейську історію міста, яке до Другої світової війни виділялося своїм особливим культурним та мовним різноманіттям, через що  здобуло світову славу.

Фільм про цей аудіогід

Детальніше

Слухай зараз:

Вступ до єврейської історії Чернівців

00:00
00:00
  • No title 00:00

Євреї мали значний вплив на життя міста Чернівців та визначали його обличчя впродовж тривалого часу. Коли Буковина в 1775 році стала частиною держави Габсбургів, у місті проживало близько 100 єврейських родин. Вони утворювали єврейську громаду, яка існувала з початку ХVIII-го століття. Наприкінці ХVIII-го єврейське населення отримало перші полегшення у вигляді скасованої заборони вибору занять. Основний закон 1849 року та конституційні реформи 1867 року підготували зрештою умови для цілковитого рівноправ’я буковинського єврейства в рамках Австрійської імперії. Були скасовані усі обмеження права володіння, а право вільного вибору місця проживання – навпаки гарантовано. Усе це сприяло появі єврейського середнього класу. Як наслідок – євреї із сусідніх із Буковиною країв, і в першу чергу таких, як Галичина, Бессарабія та Молдавія, потягнулися до Чернівців, в результаті чого чисельність єврейського населення тут в проміжку між 1850 та 1890 роками збільшилася із заледве 5000 до майже 17500 тисяч осіб. У цей період єврейська спільнота Чернівців справляла потужний вплив на театральне життя та ґазетну справу. Єврейські архітектори, готельєри, банкіри, голови різноманітних професійних об’єднань були важливими учасниками суспільних відносин. Євреї займали провідні позиції у торгівлі та багатьох ремеслах, як от у годинникарстві, теслярській, чоботарській справах. Також у деяких так званих вільних професіях, передусім у приватній медицині та юриспруденції, вони з початку ХХ століття також складали більшість. Те ж саме стосується державної служби, управління та шкільної справи. Помітну роль відігравали євреї і у політиці. Зокрема, вони мали потужне представництво у раді міста, й на початку ХХ століття спромоглися двічі провести на посаду бургомістра своїх представників, якими були відповідно Едуард Райс та Соломон Вайссельберґер. Починаючи із середини ХІХ століття в середовищі євреїв Буковини та її столичного міста Чернівців були присутні два табори, що відрізнялися один від одного своїми релігійними та світоглядними орієнтаціями. Такими були євреї-хасиди та освічені євреї-реформісти. В той час, як у сільській місцевості більшість буковинських євреїв розмовляла їдишем і міцно трималася своїх давніх традицій, переважна частина чернівецького єврейства послуговувалася німецькою мовою і все більше орієнтувалася на німецько-австрійську культуру: єврейські діти відвідували тут охочіше державні школи із німецькою мовою викладання; переважно німецькою виходила й єврейська преса. Важливу роль у житті міста загалом і частини його єврейського населення зокрема відігравали кав’ярні. В цілому єврейський елемент зробив великий внесок у становлення та розвиток німецько-австрійської культури міста. У 1910 році єврейська спільнота Чернівців налічувала близько 28000 осіб і, складаючи понад 33% від загальної чисельності мешканців, була фактично найбільшою етнічною групою. Чернівецька єврейська громада була третьою за величиною у цілій Імперії Габсбургів: більшими були лише громади Відня та Львова. Впродовж усього австрійського періоду, точніше до вибуху Першої світової війни у 1914 році, усі етнічні та релігійні групи, якими поруч із євреями були насамперед українці, румуни, німці та поляки, жили переважно у злагоді між собою. Лише під час Першої світової війни, в ході якої контроль над містом декілька разів переходив із рук в руки, в умовах російської окупації тут вперше дійшло до антисемітських ексцесів. Після закінчення Першої світової війни Чернівці увійшли до складу Королівства Румунії. Для єврейської громади це мало негативні наслідки, оскільки були запроваджені певні обмеження. Тим не менше, чисельність єврейського населення продовжила зростати навіть у міжвоєнний період. Це відбувалося в першу чергу за рахунок переселенців з Бессарабії. У 1919 році частка євреїв у населенні Чернівців перевищила 47%. У 1937 році чернівецьке єврейство налічувало 43 000 душ, що складало 37% від всього населення. Таким чином, воно продовжувало залишатися найчисельнішою національною групою міста, яке починаючи з 1919 року почало називатися на румунський лад «Чернауць». Бруно Біттманн, який народився у Чернівцях 1928-го року, у своєму інтерв’ю для Центропи розповідає про атмосферу у місті свого дитинства та юності таке:

Чернівці, які ще називались «Малим Віднем на сході», були сучасним містом із населенням 150 000 душ. Мені зринають у пам’яті чернівецькі трамваї, які влітку були відкритими, а взимку закритими. Майже половину населення міста складали євреї. Більшість з них признавалися до німецької культури. Чернівці мали університет, театр, багато кінотеатрів та кав’ярень і вважалися літературним містом. Тут мешкали багато письменників та митців: Карл Еміль Францоз, який першим здобув міжнародне визнання, а також Роза Ауслендер, Мозес Розенкранц, Пауль Целан, Зельма Меербаум, Ґреґор фон Реццорі, Еліезер Штейнбарґ, Іцик Манґер, відомий тенор Йосип Шмідт, та багато інших постатей, які добре почувалися в чернівецькому середовищі. Із всесвітньо відомими поетом Паулем Целаном, який тоді ще був Паулем Анчелем, та його батьками наша родина мала дуже тісні стосунки.

Під час першої радянської окупації, яка тривала рівно рік із червня 1940 року до червня 1941 року, усі єврейські організації були заборонені та розпущені. Близько 3 000 тисяч євреїв були депортовані до Сибіру. Напад на Радянський Союз мав своїм наслідком окупацію міста в липні 1941 року німецькими та румунськими військами. Тисячі євреїв були розстріляні. В жовтні румунська адміністрація примусово переселила усе єврейське населення у гетто й організувала депортацію десятків тисяч євреїв до Трансністрії. Лише приблизно 15-тьом тисячам євреїв вдалося пережити Другу світову війну у Чернівцях. Багато з них вже в 1945-1946 роках емігрували до Румунії, Палестини, а також до США. У цей час місто, яке тепер було частиною Української Радянської Соціалістичної Республіки, знову змінює свою назву: в ужиток входить її російська версія – «Черновци». У 1989 році, тобто незадовго до розпаду Радянського Союзу, в Чернівцях проживали 15 600 осіб єврейського походження. З того часу кількість євреїв у місті, у якості офіційної назви якого нині використовується її український відповідник, постійно зменшувалася. Тисячами євреї виїжджали в 1990-х роках до Ізраїлю та Сполучених Штатів, менше – до Києва чи Львова. Сьогодні єврейська громада Чернівців налічує заледве 1 000 осіб. ЇЇ офіс знаходиться у колишньому Єврейському національному домі на Театральній площі, у якому також є Музей історії та культури євреїв Буковини. Дві синагоги та єврейська школа – основні центри єврейського життя. Але у місті збереглися багато будівель, які були свідками славного минулого чернівецького єврейства. При цьому, дуже часто на них немає жодних позначень про те, що колись вони належали єврейській громаді і були синагогами, культурними центрами, школами, лікарнями чи притулками для дітей. Наш аудіогід дає можливість відчути атмосферу цих історичних місць. А уривки із спогадів свідків збагатять вашу прогулянку їх особистими враженнями про давно минулі часи, про щасливі і про трагічні події. Зануртесь у багатогранну єврейську історію Чернівців! Бажаємо вам приємних несподіванок і відкриттів разом з нашим аудіогідом.

Детальніше

Здійсніть віртуальну прогулянку Чернівцями за допомогою аудіогіда

Ви можете знайти більше інформації про окремі теми на цих підсторінках

Усі локації аудіопрогулянки Чернівцями

Сучасний вигляд синагоги «Темпль»

Іудейський темпль

„Ми ходили до великого Темплю, цієї прекрасної синагоги, в особливих випадках – з нагоди великих свят чи весіль. Там завжди було дуже людно, тому доводилося заздалегідь купувати місця в адміністрації єврейської громади […]” – Мелітта Зайлер
Будівля колишнього «Ґройсе Шил »

Ґройсе Шіл

Синагога «Ґройсе Шіл» була збудована в 1854 році і до 1877 року залишалася найбільшою іудейською божницею Чернівців. Після спорудження Темплю вона перетворилася на головну ортодоксальну синагогу міста.

Єврейський національний дім

Ця вражаюча споруда відкрилася в 1908 році як резиденція адміністрації єврейської громади та єврейських інституцій міста. Нині у ній знаходиться Чернівецький музей історії та культури євреїв Буковини – початковий пункт нашої аудіоекскурсії.
Церемоніальний зал

Єврейське кладовище

Вражаюче своїм виглядом єврейське кладовище Чернівців знаходиться на певній віддалі від центру. Приблизно 50 тис. могил, які знаходяться на ньому, ставлять його в ряд найбільших єврейських цвинтарів Центральної та Східної Європи, і є свідченням багатої єврейської історії міста.

Будинок культури «Морґенройт»

Товариство «Морґенройт» було організацією Бунду – єврейської секції Соціал-демократичної партії. Воно виникло в 1908 році і виступило ініціатором будівництва Центру освіти і культури для єврейських робітників.

Культурно-освітній центр товариства «Сафа Іврія»

Товариство «Сафа Іврія» було до Другої світової війни однією з найважливіших організацій, яка займалася поширенням гебрайської мови. Його школу відвідував відомий поет Пауль Целан, а також один з опитаних «Центропою» свідків Бруно Біттманн.
колишня будівля «Тойнбігаллє»

Єврейський культурно-просвітницький центр «Тойнбігаллє»

Відкрита у 1913 році будівля «Тойнбігаллє» швидко перетворилася на осередок єврейської культури, який діяв і у міжвоєнний період. До його закриття в 1940 році вона була також місцем проведення соціальних та політичних акцій.

Єврейський сиротинець

Соціальний заклад із назвою «Його Цісарсько-Королівської Величності Франца-Йосипа Першого ювілейний сиротинець для єврейських дітей» був відкритий в 1904 році. До його одержавлення в 1941 році він діяв під наглядом правління єврейської громади.
Будівля єврейської лікарні

Єврейський притулок для людей похилого віку та інвалідів

Відкритий в 1911 році Єврейський притулок для людей похилого віку та інвалідів вважається останнім великим проектом чернівецької єврейської громади періоду правління Габсбургів. Разом із розташованою поруч єврейською лікарнею він став в 1941 році частиною гетто.
Дім, де народився Пауль Целан

Дім, у якому народився Пауль Целан

Поет Пауль Целан, що став відомим широкому загалу завдяки своєму віршу «Фуга смерті», вважається одним з видатніших німецькомовних ліриків повоєнного часу. Відвідайте дім, у якому він народився і зростав в 1920-х – 1930-х роках до свого переїзду у Париж.

Чернівецьке гетто та присвячений йому меморіал

«5 липня німецьке військо зайняло Чернівці. Усіх євреїв примусили йти у гетто […] В невеличкій напівпідвальній квартирі нас було восьмеро чи дев’ятеро. Але інші перебували у ще гіршій ситуації». – Бруно Біттманн
Меморіальний знак євреям, замордованим в липні 1941 року

Меморіальний знак євреям, замордованим в липні 1941 року

Наче схований від людських очей у лісі неподалік Пруту із викарбуваними єврейськими знаками, зіркою Давида та менорою цей пам’ятний знак нагадує про 400 євреїв, які були розстріляні тут на початку липня 1941 року за кілька днів після того, як німецькі і румунські війська зайняли місто.

Підтримується